Чи виправданий оптимізм, – стаття ВІталія Ломаковича

17 серпня 2020 року
Чи виправданий оптимізм, – стаття ВІталія Ломаковича

Останній тиждень липня видався «врожайним» на прогнози.

29 липня Кабінет Міністрів схвалив Прогноз економічного і соціального розвитку України на 2021 – 2023 роки. А вже наступного дня (30 липня) Національний банк оприлюднив свій варіант прогнозу на 2020 – 2022 роки.

Попри чималу кількість розбіжностей в деталях, спільною рисою обох прогнозів є оптимізм щодо майбутнього розвитку ситуації.

Урядовий прогноз передбачає зростання валового внутрішнього продукту (ВВП) у 2021 році на 4,6%, що означає майже повне відновлення до передкризового рівня за один рік (прогноз падіння у 2020 році – 4,8%). У 2022 – 2023 роках економіка, згідно з прогнозом, зростатиме відповідно на 4,3% і 4,7%.

НБУ дещо поміркованіший у своїх оцінках: прогноз регулятора на 2021 рік передбачає зростання ВВП на 4% після падіння на 6% у 2020 році. Проте, вже у 2022 році, за розрахунками Нацбанку, економіка за рахунок зростання на 4% повинна «вийти в плюс», порівняно з показниками 2019 року.

Такий оптимізм дисонує як з попереднім досвідом проходження криз українською економікою, так і з перспективами відновлення глобальної економіки.

Як свідчить досвід двох попередніх криз (2008 – 2009 та 2014 – 2015 років), економіка, після різкого падіння, відновлювалася занадто повільно для того, щоб досягнути передкризового рівня до початку чергової кризи.

Це добре ілюструє динаміка реального ВВП за період незалежності України, представлена на графіку. Як бачимо, рівень передкризового 2019 року значно поступається рівню 2013 року, а той, у свою чергу, – рівню 2008 року.


На думку деяких економістів, зазначена особливість зумовлена тривалим погіршенням (спрощенням) структури української економіки у напрямі збільшення сировинної складової. Вона є проявом так званого стану гістерезису, який означає втрату здатності економічної системи до відновлення внаслідок тривалої дії негативних факторів, вже після того, як обставини стали сприятливими.

Тож на які фактори розраховує Уряд і НБУ в надії розірвати вищеописане порочне коло?

Зважаючи на значну залежність української економіки від кон’юнктури сировинних ринків таким фактором могло б стати стрімке відновлення світової економіки з підвищенням цін на продукцію нашого експорту.

Проте, ще у березні генеральний секретар Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) Анхель Гурріа висловив застереження, що після шоку, завданого пандемією, відновлення світової економіки не матиме V-подібної траєкторії, а триватиме роками.

У травні директор-розпорядник МВФ Кристаліна Георгієва зазначила, що після скорочення у 2020 році глобальна економіка досягне передкризового рівня лише до 2023 року.

Прогноз МВФ, оприлюднений наприкінці червня, дещо оптимістичніший і передбачає зростання світового ВВП у 2021 році на 5,4% після скорочення на 4,9% у 2020 році. У фонді очікують, що флагманом зростання у наступному році стане Китай з показником 8,2% (у 2020 році, на відміну від абсолютної більшості країн, в КНР також прогнозується зростання ВВП на 1%). Проте, чергове загострення у стосунках між Китаєм і США, стосовно якого усе частіше вживається термін «холодна війна», може істотно погіршити перспективи відновлення економіки.

Крім того, МВФ акцентує увагу на тому, що криза, спровокована пандемією Covid-19, не подібна на жодну з попередніх, а тому перспективи відновлення є вкрай невизначеними.

Отже, зовнішній попит не стане драйвером зростання української економіки у 2021 році. Щоправда, це визнає і Уряд, прогнозуючи зростання експорту лише на 2,9% (імпорту – на 10,6%).

Інвестиційного буму у 2021 році чекати також не доводиться, враховуючи збитки, понесені підприємствами у 2020 році, високий ступінь невизначеності стосовно подальшого перебігу епідемії, а також символічний характер заходів держави щодо підтримки бізнесу під час кризи.

Фактично, єдине на що у своїх оптимістичних прогнозах на 2021 рік розраховує Уряд – це збільшення приватного споживання внаслідок зростання заробітної плати на 12,1% в реальному вимірі і 21,1% у номінальному (до 13 632 грн).

Однак, таке стрімке зростання заробітної плати на тлі невизначених перспектив розвитку епідемічної ситуації і пригніченої ділової активності може сприйматися радше як благий намір, ніж як прогноз.

Втім, таким воно і є, оскільки ґрунтується передусім на бажанні Президента підвищити рівень мінімальної заробітної плати у 2021 році до 6 500 грн (до 5 000 грн вже з наступного місяця).

Наразі незрозуміло, як на таку ініціативу відреагує бізнес, котрий перебуває в депресивному стані. Залишається сподіватися, що імплементація завдання Президента дасть поштовх зростанню і збільшить надходження до бюджету, а не стане ще одним фактором тінізації економіки і зростання рівня безробіття.

Якщо навіть прогнози стосовно зростання заробітної плати справдяться, це ще не гарантує адекватного збільшення споживання, з огляду на падіння споживчих настроїв населення. За даними агенції Info Sapiens, індекс споживчих настроїв за підсумками І півріччя знизився з 92,2 до 65,1, а процес відновлення може виявитись значно тривалішим.

Окремо слід звернути увагу на хронічну проблему недостатньої координації монетарної політики НБУ та економічної (зокрема фіскальної) політики Уряду. Прогноз Нацбанку передбачає на 2021 рік інфляцію на рівні 5,5% (грудень до грудня), тоді як урядовий прогноз – 7,3%. Очевидно, що і курсові орієнтири у такому випадку відрізнятимуться.

За таких обставин, цілком можливо, що у 2021 році ми знову зіткнемося з проблемою наповнення бюджету внаслідок розбіжності між прогнозними показниками курсу та інфляції (що закладені у розрахунки бюджету) і фактичними.

Беручи до уваги усе вищевикладене та велику кількість ризиків безпекового, політичного та епідемічного характеру оптимістично оцінювати перспективи розвитку економіки у 2021 році досить складно.

Значно вірогіднішим, з огляду на обставини, вбачається прогноз МВФ, на якому ґрунтується чинна програма Stand-by. Зазначений прогноз передбачає зростання української економіки у 2021 році лише на 1,1% (після падіння на 8,2% у 2020 році) і досягнення темпів зростання 4% тільки у 2025 році.

Проте, це саме той випадок, коли хотілося б помилитись…

Засновник та голова правління Growford Institute Віталій Ломакович.

Читайте також: Доходи державного бюджету: позитивні зрушення на нестійкій базі, - колонка Тетяни Богдан.

Поширити:

Публікації у ЗМІ

22 вересня 2020 року

Крок до світлого монетарного майбутнього, – колонка Михайла Джуса

Перейти
17 вересня 2020 року

COVID-шок для економіки, – стаття Тетяни Богдан

Перейти
25 серпня 2020 року

У пошуках "цілющих" позик, – стаття Тетяни Богдан

Перейти
05 серпня 2020 року

Доходи державного бюджету: позитивні зрушення на нестійкій базі, - колонка Тетяни Богдан

Перейти
03 серпня 2020 року

Триєдність цілей НБУ: секрет досягнення, – стаття Тетяни Унковської

Перейти

CookieЦей веб-сайт використовує файли cookie, щоб покращити роботу користувачів.