​ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ У РУСЛІ ЗАГАЛЬНОСВІТОВИХ ТЕНДЕНЦІЙ

29 квітня 2020 року
​ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ У РУСЛІ ЗАГАЛЬНОСВІТОВИХ ТЕНДЕНЦІЙ

Традиційно головною метою фіскальної політики під час економічного спаду була підтримка попиту, однак з початку корона-кризи ситуація виявилася принципово іншою. Ключовими цілями фіскальної політики стали мобілізація ресурсів для сфери охорони здоров’я та надання допомоги людям і підприємствам для їх фізичного виживання у надзвичайних умовах.

З початку нинішньої кризи МВФ оцінює пакетів фіскальних заходів (видаткових програм і податкових послаблень) у всіх країнах світу на рівні 3,3 трлн дол. США. Крім того, фіскальні стимули у формі надання державних гарантій, позик і вливань державою у статутні капітали компаній оцінюються МВФ у сумі 4,5 млрд дол. США. Пом’якшення фіскальної політики мало на меті стримування темпів поширення хвороби та захист працівників і життєздатних фірм від економічного колапсу.

Країни групи «двадцяти» (G20) вже затвердили пакети фіскальних заходів у частині доходів і видатків держави обсягом 3,5% ВВП. Такий обсяг перевищує суму фіскальних стимулів у цих же країнах під час фінансової кризи 2008-2009 рр. Поряд з цим, у Франції, Німеччині, Італії, Японії, Об’єднаному Королівстві та США було розроблено масивні пакети підтримки ліквідності, включаючи державні гарантії та позики, вартість яких досягала 10% ВВП і більше. Такі пакети призначалися для допомоги фінансовим і нефінансовим підприємствам (включаючи малі і середні) у надзвичайний період.

На стороні видатків держави заходи фіскальної політики включали виплати допомог із безробіття, оплати лікарняних, надання субсидій на оплату праці, цільових трансфертів постраждалим фірмам і домашнім господарствам, а також надання допомоги фірмам у сферах туризму, готельного господарства, ін.

Заходи фіскальної політики у частині доходів держави охоплювали відстрочки сплати корпоративного податку на прибуток, податку на особисті доходи, внесків на соціальне страхування, а також податкові пільги, які стосувалися вразливих фірм, домашніх господарств та виробництв/ ланцюгів постачань медичних товарів і послуг (Китай, Франція, Італія, Японія, Корея).

Побічним наслідком застосування антикризових фіскальних заходів є стрімке зростання державного боргу. За прогнозом МВФ державний борг всіх країн світу за 2020 рік збільшиться на 13,1% ВВП і досягне величини 96,4% ВВП. При цьому розмір державного боргу розвинутих країн станом на кінець 2020 р. складатиме 122,4% ВВП, а країн з ринками, що формуються, і середніми доходами – 62% ВВП. Серед країн останньої групи в Україні обсяг державного боргу дещо перевищуватиме середні значення і складатиме 66,5% ВВП на кінець 2020 р.

Дефіцит сектору загального державного управління розвинутих країн у 2020 р. збільшиться на 7,7% в.п. ВВП відносно 2019 р. і сягне величини 10,7% ВВП. У країнах з ринками, що формуються, і середніми доходами приріст дефіциту буде не на стільки вражаючим (4,3% ВВП), однак і в цій групі країн середній рівень дефіциту в 2020 р. становитиме 9,1% ВВП.

В Україні, згідно з прогнозом МВФ, дефіцит сектору загального державного управління в 2020 р. буде меншим від показників дефіциту кожної з груп країн і складатиме 8,2% ВВП. Однак, приріст бюджетного дефіциту в Україні у поточному році становитиме 6,2 в.п. ВВП відносно 2019 року.

Тобто фіскальна політика України за кількісними параметрами і змістовним наповненням у цілому наслідує загально-світові тенденції та враховує позитивні надбання міжнародного досвіду. Однак специфічною проблемою України, що відрізняє її від багатьох країн світу, є обмежений доступ Уряду до приватного позичкового фінансування, а також необхідність балансувати поточні потреби держави із викликами утримання макро-фінансової стабільності.

Досягнення цього хиткого балансу вимагає від органів державної влади в Україні таких першочергових заходів:
• радикального підвищення ефективності державних видатків,
• оновлення системи податкового і митного адміністрування,
• налагодження здорової координації фіскальної та монетарної політик,
• застосування дієвих важелів економічної політики, орієнтованих на підтримку докризового рівня економічної активності та формування довгострокових засад стійкого економічного розвитку країни.

Автор: Тетяна Богдан

Поширити:

Публікації у ЗМІ

05 червня 2020 року

Літо 2020: які виклики і можливості чекають на Україну

Перейти
04 червня 2020 року

Ефективність заходів Нацбанку з протидії економічній кризі в Україні є недостатньою - GROWFORD Institute

Перейти
29 травня 2020 року

Через пандемію коронавірусу ВВП України скоротиться на 7% у 2020 році

Перейти
20 травня 2020 року

Відлуння Brexit: яку вигоду може отримати Україна від нового «глобального тарифу» Великобританії

Перейти
18 травня 2020 року

Загроза дефляції. Нацбанк не реагує

Перейти

CookieЦей веб-сайт використовує файли cookie, щоб покращити роботу користувачів.