Комплексна природа епідемії і невтішні результати карантину

30 квітня 2020 року
Комплексна природа епідемії і невтішні результати карантину

Сутність епідемії та пов'язаної з нею кризи.

Аналізуючи це питання, необхідно розглядати три взаємопов'язані, але все-таки різні речі:

  • безпосередньо хворобу, її вірулентність та смертність;
  • глобальну криза, спричинена її появою;
  • використання цієї кризи політичними та фінансовими елітами в своїх цілях.

Тобто, якщо українська політична еліта використовує карантин для протягування токсичних законів - це не скасовує ані самої хвороби, ані необхідності із нею боротись. В тому числі й карантинними заходами. Аналогічно, карантинні заходи не обов'язково означають повну зупинку економіки в стилі "on/off". Вони можуть її включати, але тільки як тимчасову дію, щоб надолужити або впровадити ті зміни, які необхідні країні для роботи в нових умовах. Якщо ж під час карантину реально економіка не змінюється, а виграний час змарновано на прийняття токсичних законів - мета запровадження карантину була не в здоров'ї нації, а лише в монетизації країни. Таким буде швидкий висновок.

У якості обгрунтування розглянемо деякі ключові факти.

1. Епідемія в цілому.

Коронавірусна хвороба існує, це об'єктивний факт. Вірус COVID-19, або, як він правильно називається, SARS-CoV-2, представляє собою підвид штамма SARS-CoV, який уже одного разу спричинив епідемію в 2002-2004 рр. Весь удар тоді на себе прийняли азійські країни. Їх тодішня неготовність призвела до катастрофічних наслідків - в Китаї смертність досягла 6,6%, в Гонконгу - 17%, на Тайвані - 21,1%, в Сингапурі - 13,9%. На щастя, ця епідемія не стала глобальною, єдиною західною країною, яку зачепило, була Канада - куди вірус було занесено з Гонконгу. Навіть попри вчасне втручання канадської влади, смертність в Канаді від SARS-CoV склала 17,1% (251 ідентифікований хворий, 43 з яких померли).

Епідемія SARS-CoV 2002-2004 рр. є прикладом "поганого" варіанту розгортання епідемії. Саме тому в азійських країнах були зроблені висновки, і запроваджені медичні та інфраструктурні реформи, спрямовані на ранню діагностику віруса, контроль його поширення, госпітальні потужності та ін. Завдяки цим реформам нинішню епідемію та ж сама Південна Корея, Тайвань та Сингапур змогли подолати в зародковому стані та мінімізувати як кількість хворих, так і смертей.

Нинішня епідемія (на даний момент смертність 7% - 3 млн. 130 тис. доказаних хворих, 217 тис. 674 смерті), відповідно, є "хорошим" сценарієм розгортання епідемії. Якби не були запроваджені обмежувальні дії, результат був би співставний із результатами епідемії 2002-2004 рр., тільки в глобальному масштабі.

Детальна механіка розгортання цієї епідемії іще буде досліджуватись, але на сьогодні уже ясно - боротись з такими епідеміями можна лише комплексністю підходу. Лише карантинні заходи і зупинка економіки не допомагають, тому що основна небезпека - не у власне вірусі, а в тому, який тиск спричиняє на медичну галузь великий потік хворих. Коли немає внятної процедури лікування і взагалі ліків, він стає настільки великим, що популярна на Заході модель "оптимізованої" медицини не спрацьовує, і переходить до аврального режиму, при якому всіх хворих просто не встигають рятувати. Саме цим пояснюється катастрофа в Ломбардії (Італія), Іспанії та Нью-Йорку (США).

Тобто, нинішня коронавірусна криза має не стільки медичний, скільки інфраструктурний характер.

2. Коронавірусна епідемія як інфраструктурна криза

Модель "оптимізованої медицини", яка є популярною на Заході, і лежить в основі так званої "реформи Супрун", базується на узагальненому наборі уявлень:

  • 90% населення потребують медичної допомоги час від часу і можуть обійтись ліками, які можна придбати в "медичних супермаркетах";
  • 9% населення потребують медичної допомоги, яка може бути реалізована вдома за діагнозом "сімейного лікаря";
  • Не більше 1% хворих вимагає госпіталізації та профільного лікування.

Така модель працездатна і навіть ефективна, коли людині забезпечено достойні умови праці та заробітку, коли вона може собі дозволити харчування і здоровий спосіб життя, не кажучи вже про відсутність в середовищі небезпечних хворіб. Однак вона неефективна за умови епідемій, і відверто шкідлива, коли лікування епідемічної хвороби не існує, а ліки не можна придбати в "медичному супермаркеті".

Перший удар епідемія невідомої хвороби наносить по інституції сімейних лікарів. Відсутність надійної системи діагностики призводить:

  • до різкого збільшення навантаження на сімейного лікаря, часто - в рази, адже на Заході для зменшення навантаження на сімейного лікаря використовуються автоматизовані експертні системи, які здатні за симптоматикою поставити вірний діагноз в 60% випадків, а то й більше (оцінка зроблена за можливостями медичних експертних систем Caduceus, Mycin та PUFF);
  • збільшення навантаження на сімейного лікаря призводить до більшої вірогідності як false positive на епідемічну хворобу, так і на помилкову діагностику епідемічної хвороби як "безпечного грипу";
  • недоступності порад сімейного лікаря просто через велику кількість одночасних скарг.

Це призводить до неможливості вчасної постановки вірного діагнозу, і багато людей потрапляє до лікарень одразу в важкому стані - бо втрачено дорогоцінний час. Для західного громадянина така ситуація межує з апокаліптичною, адже неможливість доступу до лікарської допомоги, навіть платної та страхової, є немислимою для переважної більшості цивілізованого населення. Що, на додачу, створює умови для широкомасштабної паніки.

В свою чергу це різко збільшує навантаження на госпіталі та лікарні. Тому що вал хворих значно більший за "узагальнений 1%". Наприклад, в США відсоток важких хворих, які потребували госпіталізації, становить 5,7% (оцінка приблизна, дана за кількістю смертей - яка більш-менш відповідає кількості хворих, які потребували госпіталізації). Що призвело до необхідності в Нью-Йорку, наприклад, запровадження "сортування хворих" - тобто, вирішувати, кого рятувати, а кого ні.

Це і є основна причина запровадження глобального карантину - це більш-менш спроба зменшити навантаження на лікарів всіх ланок і зменшити нищівний удар, який наносить епідемія по "оптимізованій медицині". Заодно це визнання того, що подібна модель є неефективною, і її необхідно як мінімум серйозно змінювати - з урахунком можливості глобальних епідемій. Карантин дає економіці можливість зосередитись на запровадженні хоча б мінімальних інфраструктурних змін та організації захисту населення.

Ось чому повні рекомендації ВООЗ, оприлюднені 25 березня 2020 р., включають:

  • розширення та розгортання публічних (тобто, доступних кожному громадянину) медичних структур, і навчання персоналу;
  • створення діагностичної інфраструктури, яка дозволяє вчасно виявити носіїв та поширювачів вірусів;
  • розгортання і збільшення виробництва діагностичних пакетів та їх доступності для населення;
  • ідентифікація та оснащення медичних потужностей для прийому хворих;
  • розробку прозорого плану та процедури карантинних заходів, якщо такі запроваджуються;
  • переорієнтацію всіх урядових потужностей на контроль поширення та придушення віруса.

Це - мінімальний пакет інфраструктурної реформи, яку повинні здійснити держави для того, щоб ефективно протистояти епідеміям, не зупиняючи всю економіку. Вони представляють собою вижимки із аналогічних реформ, проведених в Південній Кореї та інших азійських країнах.

3. Карантин в Україні

Аналізуючи перебіг карантину в Україні, доводиться констатувати, що за його час не було зроблено жодної суттєвої інфраструктурної реформи. Замість цього було:

  • протягнуто законопроект про запровадження ринку землі в одній із найбільш токсичних редакцій;
  • протягнуто законопроект про зміни в банківській системі, який має ознаки антиконституційності;
  • позачергові засідання скликались в основному через кадрові питання;
  • медична реформа Супрун, запроваджена за зразком "оптимізованої" медицини, не скасована, а лише призупинена, при цьому в ряді питань вона продовжується "за планом".

Наприклад, 17 квітня була закрита Чемеровецька районна лікарня через одноосібне рішення чиновника, яке передбачало закриття опорних лікарень в районах і зменшення персоналу. В результаті через повальну хворобу персоналу, лікарня повністю закрилась – не вистачило людей. На щастя, закриття було зупинене - але прийом громадян буде відновлено лише з 30 квітня. Весь цей час люди перенаправлялись до інших лікарень, що за епідемічних умов означає скупчення населення із відповідними наслідками. В масштабі країни 20% від хворих на коронавірус – медики, тобто під загрозою вся галузь. В результаті замість розширення інфраструктури та спрощення доступа людей до діагностування (як передбачають вимоги ВООЗ), відбувається прямо протилежне - звужується інфраструктура і ускладнюється доступ до діагностування.

Також в розпал епідемії (24 березня 2020 р.) було зроблено спробу позбавити фінансування вітчизняну мікробіологічну галузь, здатну виробляти тести на коронавірус (перші зразки були створені 25 лютого, так що станом на кінець березня українська мікробіологія була здатна виробляти 10-20 тис. тестів на тиждень), і зменшити кількість робочих днів до 3-4 через недостатність оплати праці. Рішення про відновлення фінансування і замовлення тестів було ухвалено, але лише внаслідок тиску громадськості. Сам факт такої спроби означає, що реальної стратегії розширення тестування в країні не було.

І навіть станом на кінець квітня кількість тестів в Україні на 1 млн. осіб становить 2390 тестів на 1 млн. населення, що робить нас "сусідами" таких країн як Монголія, Коста-Ріка, Беліз та Домініканська Республіка. Для розвинених країн цей показник становить мінімум 10-12 тис. на 1 млн. населення (оцінка дана за Швецією, Південною Кореєю та Нідерландами). Що свідчить про те, що діагностична інфраструктура в країні так і не налагоджена.

При цьому економіка уже зазнала значного удару, у вигляді не лише закриття малого і середнього бізнеса, а й зменшення робочих місць, що зафіксовано в сьогоднішній Постанові Кабміна, де прогнозний показник робочих місць на кінець 2020 р. становить 16 млн. 330 тис. чол. при кількості зайнятих станом на початок 2020 р. в 16 млн. 580 тис. чол. (тобто, реальне зменшення становить 250 тис. робочих місць).

Автор: В'ячеслав Ільченко

Поширити:

Публікації у ЗМІ

05 червня 2020 року

Літо 2020: які виклики і можливості чекають на Україну

Перейти
04 червня 2020 року

Ефективність заходів Нацбанку з протидії економічній кризі в Україні є недостатньою - GROWFORD Institute

Перейти
29 травня 2020 року

Через пандемію коронавірусу ВВП України скоротиться на 7% у 2020 році

Перейти
20 травня 2020 року

Відлуння Brexit: яку вигоду може отримати Україна від нового «глобального тарифу» Великобританії

Перейти
18 травня 2020 року

Загроза дефляції. Нацбанк не реагує

Перейти

CookieЦей веб-сайт використовує файли cookie, щоб покращити роботу користувачів.