Modern Monetary Theory. Як нові гуру вирішили рятувати капіталізм від коронакризи, – колонка Олексія Куща

14 липня 2020 року
Modern Monetary Theory. Як нові гуру вирішили рятувати капіталізм від коронакризи, – колонка Олексія Куща

Нинішня криза, яку економісти вже встигли охрестити Дуже Великою Депресією, загрожує привести нас до класичної фазі зростання, а до формату іншої економіки.

V і I сиділи на трубі

Світова економіка перебуває у своєрідній точці сингулярності, як після потрапляння матеріального об'єкта в чорну діру. Такою дірою стала пандемія коронавіруса, яка глобально змінила фундаментальні закони циклічного розвитку. Сьогодні провідні світові аналітики сперечаються про те, який формат відновлення світової економічної системи на нас чекає: V - з критичною глибиною падіння і таким же бурхливим зростанням; U - з глибоким падінням і повільним одужанням; W - з падінням/зростом, потім знову падінням/зростанням. Між тим ситуація в США, найбільшій економіці світу, де масові протести можуть спровокувати нову хвилю коронавіруса, загрожує "помножити на нуль" всі згадані вище моделі відновлення, перевівши світ у формат L-моделі, коли за глибоким падінням слід так званий бічний тренд, або формат "вічної стагнації" з відомої пасткою середніх доходів Ейхенгріна, коли практично не змінюються роками соцстандарти життя (а часто і погіршуються) приводять суспільство до якнайглибшої соціальної фрустрації та політичного сегментації на "я" і "вони". Де "я" - це основна маса населення, включаючи "пошаткований" кризою середній клас, а "вони" - громадська надбудова з найбагатших, які після кожної кризи стають лише багатшими.

І це ми ще не зачіпаємо тему другої масованої хвилі коронавіруса взимку 2020-2021 рр., коли про L-моделі, можливо, доведеться лише мріяти, і вся світова економіка ризикує зануритися в формат I-образного падіння.

Для нових умов потрібні нові теорії. В свій час "дикий капіталізм" трансформувався у новий формат - "капіталізм з людським обличчям". Сталося це під тиском неортодоксальних і немейнстримных економічних течій кінця XIX - початку XX ст., переважно лівого спрямування. На виході ми отримали соціально-ринковий концепт розвитку у ФРН, теоретично сформульований Альфредом Мюллером-Армаком і політично акцептований Людвігом Ерхардом. Тобто світ отримав новий формат рейнського капіталізму з варіаціями у вигляді шведського соціалізму.

Капіталізм виживає і перемагає тому, що дуже пластичний до зовнішніх впливів, іноді навіть вбираючи в себе, наприклад, соціальну політику, почерпнуту від соціалізму. Зараз капіталізм, точніше його фінансова система, знаходиться на порозі нового масштабного запозичення - цього разу мова йде про Modern Monetary Theory (MMT).

Все в мінус

Формат подолання світових криз, запропонований колишнім керівником Федеральної резервної системи (ФРС) США Аланом Грінспеном, призвів до того, що будь-яка економічна рестрикція заливалася надлишковою ліквідністю. І якщо в попередні кризи знищувалися переизбытки товарів, то новий формат кризи - це спалювання надлишкових фінансових активів. Постійне застосування механізмів кількісного розширення у вигляді насичення економіки ліквідністю призвело до поступального скорочення ширини так званого монетарного маневру, під яким розуміють зазор між базовою ставкою центрального банку і нульовим рівнем. На початку 1990-х під час чергової кризи ФРС почала зниження ставок з приблизно 9%. У 2008-му корекція почалася з 5,5% і дуже швидко досягла нуля. В активній фазі нинішньої кризи, викликаного пандемією, зниження ставок ФРС почалося з 1,75%, коли буквально за кілька засідань Комітету з відкритих ринків ставки знизилися до діапазону 0-0,25%. У результаті прибутковість американських казначейських зобов'язань знизилася до рівня нижче 1%, а в Європі, де ставки обнулені, а з нижнього горизонту вони давно негативні (ставки за надлишковим резервам банків, які платить ЄЦБ), прибутковість німецьких держоблігацій вже має знак мінус. Причому перехід в зону від'ємних ставок захоплює все більшу кількість країн, навіть постдефолтную Грецію та Чехію. А в таких державах, як Польща, ставки за казначейськими зобов'язаннями максимально близькі до нуля.

Це дозволило аналітикам МВФ говорити про завершення епохи фінансових спекулянтів - "вигилантов", які з допомогою інструментів аналітичної оцінки "хейтят" держави, не дотримуються суворої бюджетної і боргової дисципліни. Дійсно, яке значення має рівень державного боргу та його відношення до ВВП, якщо він довгостроковий і ставки по ньому негативні, тобто не держава платить кредиторам, а навпаки. У цій ситуації боргова політика замінює або підміняє податкову - будь-який дефіцит бюджету можна добрати на ринках боргових запозичень на мільярди і трильйони доларів. Що і роблять США і мають намір зробити в ЄС. При безоплатному безліміті запозичень розмивається і саме поняття дефіциту, який в умовах кризи може безболісно зрости з 1 до 8-10% для покриття збільшених витрат, пов'язаних з соціальною системою і підтримкою бізнесу.

І якщо раніше первинними були збори бюджету за доходами, а видаткова частина була похідною (не можна витрачати більше, ніж збираєш плюс невеликий дефіцит), то відтепер все перевернулося з ніг на голову: первинними стають витрати, які повинні бути проведені при будь-яких умовах, а дохідна частина отримує значний люфт, компенсується зростанням державних боргів.

Зміна цієї парадигми визнали і в самому МВФ, коли закликали такі країни, як Німеччина і Південна Корея, нарощувати бюджетні витрати і держінвестиції в інфраструктуру, освіту і медицину, виходячи виключно з принципу "фінансові витрати - реальний матеріальний еквівалент", тобто без обліку таких застарілих критеріїв, як ефективність, прибутковість, прибутковість. Єдина умова - нові витрати повинні породжувати конкретне соціальне або економічне благо у вигляді лікарні, школи, університету, залізниці, аеропорту і так далі. Як же відрізняється ця модель від усього того, що МВФ пропонує економічних аутсайдерів, таким як Україна...

Джерело: центробанки

НБУ як стара процентщица

Після низки зниження облікової ставки з 18 до 6% Національний банк України перестав бути в числі лідерів за рівнем базових ставок у світі. Тепер нас випереджають вже кілька десятків країн, а ставки в найбільших економіках і у сусідів України зібрані в інфографіку. Окремо слід зазначити Європейський центральний банк, який знаходиться на межі між двох світів - базова ставка 0%, при цьому ставка за надлишковим резервам банків - в негативній зоні. У чистому мінусі за рівнем базових ставок знаходяться Швейцарія і Японія. Варто відзначити, що багато країн оновили свої історичні рекорди по мінімальному рівню ставок, і там, де вони ще відносно високі, це зовсім не є показником жорсткої монетарної політики і пояснюється досить просто - ще не пройшли чергові засідання відповідних національних комітетів за ставками, і, можливо, до виходу цієї статті в пресі та на сайті dsnews.ua ситуація зміниться.

Здавалося б, Україна, яка почала зниження ставок з 18% на початку 2019-го і зафіксувала історичний рекорд у 6%, володіла найширшим монетарних маневром. Якщо проаналізувати позицію нашої країни в системі координат простих монетарних моделей, то очевидно, що ми знаходимося на кейнсіанському відрізку з колосальним розривом між потенційною продуктивністю економіки і фактичної, коли монетарні стимули можуть на кілька років створити практично безперервний відрізок зростання. І цим ми відрізняємося від розвинених країн, що перебувають на неокласичному відрізку, коли практично досягнута гранична продуктивність економічної системи та подальше зростання можливе лише на базі фундаментальних інновацій та революційної перезавантаження технологічного укладу. Головна проблема для України - повільне зростання, який не дозволяє подолати критичні рівні бідності в осяжному майбутньому. Ключова проблема розвинених країн - ризик інфляції і загроза повільного, але стійкого зростання з боку глобальних економічних циклів (на відрізках зниження ділової активності).

Простими словами, Україна в особі НБУ повинна зорієнтувати сукупний випуск і зайнятість, а не інфляцію. Високі темпи зростання в Україні значною мірою спостерігалися на тлі середніх темпів інфляції 10-15%, і це цілком зрозуміло, оскільки рости на рівні 7-8% при інфляції 5% такий тип економіки, як у нас, ніколи не зможе. Середні темпи інфляції для України - це імпорт в динаміку цін, а звідти і в доходи найманих працівників (саме тому найбільше зростання реальної зарплати в Україні спостерігався у 2017-2019 роках). У свою чергу низька інфляція на рівні 5% (таргет НБУ) - це уповільнений імпорт в цінову динаміку, заморожування і іноді падіння цін на промислові товари і, відповідно, така ж заморожування зростання заробітних плат.

Якщо для західних країн, які досягли високих стандартів економічного розвитку, головна мета - це повільний і стійке зростання і оберігання базових стандартів від інфляційного знецінення, то для України з низьким базовим рівнем розвитку найважливіше досягти високої динаміки економічного зростання, вектор якого спрямований на досягнення соцстандартів, властивих розвиненим країнам.

В іншому випадку, коли роками ситуація в країні не буде кардинально змінюватися на краще, нас чекають соціальна фрустрація, високий ценз завищених очікувань, розчарування і апатія, що породжують демотивированное суспільство і масову трудову міграцію.

ММТ + соціалізм = посткапитализм

Отже, в контексті нинішньої кризи значна частина догматичних тверджень і економічних стандартів безнадійно застаріла, як канони середньовічної лікарської науки в XX ст. ММТ, як неортодоксальная і немейнстримная теорія, є по суті єдиною альтернативою. В даний час модель негативних ставок і програми кількісного розширення (QE) часто плутають з інструментарієм ММТ, але це не цілком справедливо. Теорія економістів Уоррена Мослера і Вільяма Мітчелла полягає у виправленні дисбалансів економічного розвитку і соціальних виразок нерівності з допомогою кисневої терапії" у вигляді національної емісії грошей. Як сказав один із сучасних економістів, що займаються проблемами інституційного розвитку, "все, що можна створити технічно, повинно бути профінансовано".

Стосовно України це означає, що поки у нас є простоюють виробничі потужності, національні гроші знайдуть точку опори, для того, щоб перевернути світ. Якщо у нас є київський завод "Буревісник", здатний виробляти апарати ШВЛ, - потрібно вкладати гроші в його розконсервацію. Те ж саме з "Антоновим", НПЗ, суднобудуванням і т. д., поки виведена з експлуатації виробнича матриця не заповниться повністю працюють осередками-підприємствами.

Будь оподаткування - це стримування економічної активності, зашморг на шиї бізнесу. Податки є не джерелом покриття державних витрат, а їх наслідком. Примат бюджетних витрат над доходами: другі можуть бути не виконані, перші - ніколи. Це зовсім не означає, що ММТ виступає за демонтаж фіскальної системи. Навпаки, адміністрування податків у цій моделі виходить на більш жорсткий рівень - адже лише повна сплата податків створює попит на національні гроші. Але все це має, як і коня попереду воза, бути після державних інвестицій і бюджетних витрат, що створюють динаміку економічної активності, стартовий імпульс зростання.

Дана теорія відстоює і модель повної зайнятості, коли держава витрачає гроші не на допомогу, а на створення нових робочих місць.

MMT істотно трансформує боргову політику держави, зміщуючи акценти в бік внутрішніх позик в національній валюті, оголошуючи заборгованість в іноземних грошах злом, що обмежують економічне зростання.

Зазначимо, що боргова політика США з часів Рейгана і запуску його економіки пропозиції (рейганоміки) як раз і базувалася на постійне зростання держборгу в національній валюті - доларі, і будь-які спроби наступних президентів обмежити зростання боргової піраміди терпіли невдачу. Але доки друкарський верстат знаходиться в Америці, ця піраміда ніколи не перекинеться.

Одне з ключових положень MMT - згортання в нуль межсекторальных балансів, в тому числі платіжного і торгового. Дефіцит по імпорту компенсується профіцитом за фінансовим рахунком і навпаки. На одну грошову одиницю імпорту припадає така ж одиниця нових запозичень.

І тут криється підказка по створенню ідеальної економічної системи: залучати в борг у нацвалюті і дозволяти нерезидентам репатріацію доходів лише через участь у створенні експортоорієнтованих виробництв, збільшують продажу за кордон. Тоді на один долар виведеного капіталу доведеться один долар збільшення експорту, а сама система отримує безліміт рецикличного розвитку.

Природно, застосування цих механізмів відрізняється в залежності від специфіки тієї чи іншої країни. У США грошова емісія знаходить вихід в інфляції, у нас - девальвації. Канали абсорбції зростання доходів населення в розвинених країнах і в Україні кардинально відрізняються: у нашій країні доходи в більшій мірі трансформуються в зростання споживчого ринку, а не заощаджень та сплати податків.

Все це говорить про те, що ММТ в чистому вигляді ніде застосувати не можна, як і соціалізм. І будь-які досліди з побудови ММТ в окремо взятій країні приречені на історичну поразку, і дуже хворобливе.

З іншого боку, новий капіталізм зараз також жадібно вбирає інструментарій ММТ, як свого часу це робив капіталізм першої половини минулого століття стосовно соціалізму.

Україна з її інтелектуальної непластичностью в особі НБУ ризикує залишитися такою консервативною, як Австро-Угорська імперія часів Першої світової зі своїм цісарем і непорушними постулатами, від яких вже починали відмовлятися навіть їх автори.

У конкурентній боротьбі завжди виграє підприємець, що отримує кредит під реальну ставку 0,5%, а не під 15%. І у нашої економіки з інфляцією в 1,7% і реальною ставкою банківського кредиту в 13-14% шанси на успіх приблизно такі ж, як і у інків при зіткненні з конкістадорами. Як може допомогти MMT? Наситити економіку грошима (тоді їх вартість впаде), у тому числі можна зменшити ставки, за якою комерційні банки отримують відсотки від вкладів в НБУ (станом на червень на депосертификатах зависли порядку 138 млрд грн).

Німецький фермер давно вже забув про соціалізм і явно не знайомий з тонкощами ММТ. Зате він все життя користувався благами, що виникли в результаті соціалістично-капіталістичного синтезу і зараз почне активно використовувати бонуси від синтезу капіталізму і ММТ. Ну а його український колега без кредитування та оборотних засобів, напевно, набагато краще знайомий із нюансами політики центрального банку країни, так от радості від такого знання ніякої.


Експерт GROWFORD Institute Олексій Кущ.

Поширити:

Публікації у ЗМІ

05 серпня 2020 року

Доходи державного бюджету: позитивні зрушення на нестійкій базі, - колонка Тетяни Богдан

Перейти
03 серпня 2020 року

Триєдність цілей НБУ: секрет досягнення, – стаття Тетяни Унковської

Перейти
27 липня 2020 року

Надійний та безальтернативний внутрішній кредитор Уряду, – блог Тетяни Богдан

Перейти
25 липня 2020 року

Антициклічна фіскальна політика в глобальному та національному вимірах, – колонка Тетяни Богдан

Перейти
15 липня 2020 року

Економічна криза в Україні: що потрібно зробити владі для порятунку економіки країни, – коментар Тетяни Богдан

Перейти

CookieЦей веб-сайт використовує файли cookie, щоб покращити роботу користувачів.