Збалансованість. Гнучкість. Адекватність, – колонка Віталія Ломаковича

16 липня 2020 року
Збалансованість. Гнучкість. Адекватність, – колонка Віталія Ломаковича

Другий тиждень поспіль ЗМІ рясніють заголовками щодо потенційних кандидатів на вакантну посаду Голови Національного банку України. Проте, зовсім невелику частину публікацій присвячено не персоналіям, а політиці, яку має провадити майбутній очільник НБУ для забезпечення стабільності гривні та сприяння виходу економіки з кризи. І це не дивно, оскільки пошук балансу між цими завданнями є чи не найскладнішою проблемою монетарної політики. У минулому ми вже мали можливість переконатись, до яких негативних наслідків може призвести надмірне захоплення або одним, або іншим пріоритетом.

Стисло викладу власне бачення бажаної політики Національного банку у найближчому майбутньому.

Стаття 99 Конституції України чітко визначає, що основною функцією НБУ є забезпечення стабільності грошової одиниці, тобто гривні. На перший погляд, усе просто і зрозуміло, однак більшість проблем у монетарній політиці останніх років пов’язані з відсутністю чіткого визначення самого поняття «стабільність грошової одиниці».

Закон України «Про Національний банк України» передбачає, що при виконанні своєї основної функції НБУ має виходити з пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності. На другому місці за пріоритетністю – сприяння фінансовій стабільності, в тому числі стабільності банківської системи; на третьому – сприяння додержанню стійких темпів економічного зростання та підтримка економічної політики Уряду.

Тобто, закон передбачає різні ступені пріоритетності цілей Національного банку, проте не дає права ігнорувати будь-яку з них. На жаль, саме це робив НБУ впродовж кількох попередніх років: надміру жорстка монетарна політика не лише не сприяла економічному зростанню, але й гальмувала його. З фінансовою стабільністю, попри оптимістичні декларації регулятора, також не все гаразд.

Таким чином, перед новим керівництвом Національного банку стоятиме непросте завдання – відновити баланс цілей задля забезпечення стабільності гривні не лише в короткостроковій, а й в довгостроковій перспективі.

Інфляційне таргетування – досить гнучкий режим, який не заважає багатьом центральним банкам дбати про цінову стабільність та економічне зростання одночасно. Більше того, в контексті поточної кризи деякі центральні банки провадять стимулюючу монетарну політику навіть в умовах перевищення фактичною інфляцією її цільового рівня. І це слушна політика, адже запобігання економічній кризі сьогодні допоможе уникнути фінансової кризи (з ризиком знецінення грошей) завтра.

Цінова стабільність. Зважаючи на високий ступінь доларизації економіки і значну частку імпорту в структурі споживання, підтримання низьких і стабільних темпів інфляції можливе лише за умови відносної стабільності обмінного курсу гривні. На сучасному етапі розвитку економіки найбільш ефективно впливати на цінову динаміку Національний банк може саме через валютний канал. Отже, працювати необхідно у цьому напрямі, а не намагатись за всяку ціну приборкувати інфляцію шляхом пригнічення попиту.

Дані платіжного балансу за п’ять місяців 2020 року свідчать, що наразі немає підстав для істотної девальвації гривні. Зниження попиту призвело до випереджаючого падіння обсягів імпорту, що у підсумку забезпечило профіцит поточного рахунку, який «перекрив» відплив коштів за фінансовим рахунком. Як наслідок, додатне сальдо зведеного платіжного балансу за січень-травень становило 224 млн дол.

Зазначена відносна рівновага є дуже хиткою, оскільки велика кількість психологічних чинників «працюють» проти стабільності гривні. Тому Національний банк має оперативно реагувати на кон’юнктурні сплески попиту і пропозиції на валютному ринку і провадити виважену комунікаційну політику.

Фінансова стабільність. Забезпечення фінансової стійкості банків НБУ позиціонує як одне з найбільших досягнень останніх років. Проте, достатній рівень капіталізації, ліквідності та прибутковість діяльності банків не є тотожними поняттю фінансової стабільності. Стабільність фінансової системи передбачає також її здатність до ефективного перерозподілу ресурсів в економіці.

На жаль, з цим у нас великі проблеми. Невиважена процентна політика Національного банку призвела до так званого ефекту витіснення: пріоритетним напрямом діяльності для банків стало вкладення коштів у державні облігації і депозитні сертифікати НБУ на тлі фактичної зупинки кредитування виробничої сфери.

Наприкінці 2019 року обсяг депозитів вперше за двадцять років перевищив обсяг банківських кредитів в економіку. Відношення кредитів у корпоративний сектор до ВВП скоротилося з 48% у 2014 році до менш ніж 20% у І півріччі 2020 року. Враховуючи те, що 55% кредитів корпораціям є непрацюючими, відношення «живих» кредитів бізнесу до ВВП не перевищує 9%. У результаті ми отримали різке охолодження інвестиційної активності задовго до початку коронакризи.

Одним з основних завдань нового керівництва Національного банку має стати відновлення ефективного перерозподілу ресурсів – перетворення заощаджень у джерело фінансування розвитку економіки.

Сприяння економічному зростанню. Аналізуючи вплив монетарної політики на стан соціально-економічного розвитку України Рада НБУ в грудні 2019 року констатувала, що Правління НБУ «не забезпечило в межах своїх повноважень підтримання стійких темпів економічного зростання та відновлення кредитування економіки» (рішення від 17.12.2019 р. № 50-рд). З огляду на вищезазначені факти, з таким висновком складно не погодитись.

Окрім підтримання низьких темпів інфляції, внеском Національного банку в забезпечення економічного зростання має стати зниження вартості ресурсів та пожвавлення кредитування (передусім корпоративного сектору економіки).

З цією метою необхідно продовжити пом’якшення монетарних умов шляхом зниження облікової ставки та (за потреби) оптимізації операційного дизайну монетарної політики. Можливості для цього є, адже поточний рівень інфляції (2,4%) перебуває значно нижче цільового діапазону НБУ (5% +/- 1 п. п.).

Відновлення повноцінного кредитного процесу неможливе без приведення до адекватності вимог щодо оцінки банками розміру кредитного ризику за активними операціями (постанова НБУ від 30.06.2016 р. № 351). Особливо зважаючи на те, що вони є жорсткішими і запроваджені значно раніше, ніж це передбачено рекомендаціями Базель ІІІ.

Необхідно також припинити маніпуляції навколо поняття «емісія». Випуск коштів в обіг є природною функцією Національного банку. Вибір оптимального каналу емісії (кредитний, валютний, фондовий) залежить від конкретних обставин, а її обсяг повинен бути достатнім для повноцінного функціонування економіки та не створювати ризиків для стабільності гривні. Оцінюючи можливості збільшення обсягу грошей слід враховувати, що за останніх п’ять років відношення грошової бази до ВВП скоротилося з 20% до 12%.

І останнє, проте не менш важливе. Національному банку слід провадити виважену комунікаційну політику (зокрема, припинити зловживання поняттям незалежності), виходячи з того, що монетарна політика центрального банку є невід’ємною складовою економічної політики держави.


Засновник Growford Institute, радник міністра фінансів України Віталій Ломакович

Поширити:

Публікації у ЗМІ

05 серпня 2020 року

Доходи державного бюджету: позитивні зрушення на нестійкій базі, - колонка Тетяни Богдан

Перейти
03 серпня 2020 року

Триєдність цілей НБУ: секрет досягнення, – стаття Тетяни Унковської

Перейти
27 липня 2020 року

Надійний та безальтернативний внутрішній кредитор Уряду, – блог Тетяни Богдан

Перейти
25 липня 2020 року

Антициклічна фіскальна політика в глобальному та національному вимірах, – колонка Тетяни Богдан

Перейти
15 липня 2020 року

Економічна криза в Україні: що потрібно зробити владі для порятунку економіки країни, – коментар Тетяни Богдан

Перейти

CookieЦей веб-сайт використовує файли cookie, щоб покращити роботу користувачів.